Україні

Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає.

Та все ж люблю тебе, ясна,

Як гнаний син нещасну матір.

Тобі по краплі, всю, до дна

Готовий кров свою віддати.

І не страшить мене Сибір,

І не страшать кайданів дзвони.

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

І лицемір’я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем’я України!

1941, Харків