Україно моя, Україно!

Україно моя, Україно!

Тебе ворог кидав у вогонь

І народ ставив твій на коліна

Й відправляв до безмежних безоднь.

Скільки ти віддала й потерпіла,

Як тоді берегла свій народ?

Кров’ю землю твою окропили,

Прагнучи до незнаних висот.

Україно моя, Україно!

Твою волю давно продали.

Та,хіба ж у тому ти винна,

Що тебе у кайдани взяли?

Твою душу до стін прикували

І подались в далекі світи.

Україно,за що ти страждала?

За що згинули наші брати?

За що,ненько,тебе не любити?

Ми ж зростали у твоїм теплі.

Буду в серці з тобою я жити

На своїй, Богом даній землі!

Я любитиму кожну хвилину,

Що з тобою в душі я живу.

Україно моя, Україно!

Я за славу твою вікову!

Твої сонця долоні відкриті

І колосся твого голоси.

Нема кращої, певно, у світі

За твою, Україно, краси.

Від твоїх безмежних просторів

І твоїх зачарованих вод

Тікає, Вкраїно, народ,

Тікає на інший бік моря.

Продали свою батьківщину

І душу продали свою.

Чи винна ти в тім, Україно,

Що кров проливають твою?

Україно моя, Україно!

Буди жити довіку в тобі.

І до згину залишуся вірна

Цій землі, цій калині й вербі!

(с) Мілена.

15.07.2013