Україно! (Пам'яті Василя Симоненка)

Україно! Ти моя молитва,

І моя надія ще жива,

Гуркотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Україно! Ти для мене - диво!

І нехай пливе за роком рік,

Ти назавжди гарна і вродлива

Попри свій тисячолітній вік.

Я хотів збагнути твою вроду,

Відділить зерно від полови,

В океані рідного народу

Відкривав духовні острови.

Ясні зорі і високі трави,

Тихі води й ниви золоті;

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Я не претендент на роль месії,

Може десь Шевченка повторю...

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

Україно! Ти моя молитва,

Ти моя калина і верба.

І для тебе як болід згорів я,

Аби тільки ти була жива.

Ми не вибирали Батьківщину,

Але серед тисячі держав,

Не засумнівавшись й на хвилину,

Я б тебе одну лише обрав.

(Це вірш-колаж з рядків різних віршів Симоненка)