Улиці

Улиці залюднені, трамваї стрійні,

З очей таємних шовкові нитки

Снуються в душу, де плями мрійні,

Де тепло гріють зустрічні думки.

Лоскоче груди пропелер шумний,

У серці свято, мов смілий скарб

Злетів самотно-близький, безстумний,

Розцвівсь довкола у безліч фарб.

Не розімкну я прозорий ланцюг,

Не одділю я фатальних думок —

Бо так багато на сонці вранці

Зустрічно-злотних таємних ниток.

***