Улюблене - полуничне

Кожного разу коли вона хворіла, а робила вона це часто:

слабкий імунітет, посаджені нерви,

йому ставало за неї надто лячно.

Оберігав, не давав померти.

А на самоті викурював половину пачки,

і навіть часто траву, не цигарки,

Просив Бога, щоб були вони разом,

Бо не міг прожити дня без її руки.

Носив їй варення, улюблене – полуничне.

( Напівсолодке, з присмаком гіркоти)

Розказував про море, про щось екзотичне,

потім разом вони чекали весни.

Кожного разу як їй ставало краще, він приходив з лілеями

щоб сказати про диво – Париж!

До півночі, бавив своїми ахінеями,

а потім здивовано: Мила, чому ти не спиш?

І кожного разу як падав дощ,

він думав, що карає його небо

за те, що був неідеальним,

вона ж дякувала Богу,

бо він саме те, що шукала.

Саме те, що насправді треба.