Un todo

В палаті присмертних,

звідки немає іншого вийстя

як тільки подáлі 

       від цієї землі й цього óколу,

такого милого серцю, такого безсенсовного і жорстокого,

ми тут, живі й усоплі, хворі й здорові, 

                               афроамериканці й англійці,

індійці, араби, чорношкірі та блідолиці,

всіх, кого можна перелічити, 

    стуливши губи й не дивлячись óсторонь,

жертви двох світових війн, цих останніх часів, 

                 землетрусів, вулканічних вивержень, оповзнів,

епідзболені госпітальні, обивателі, 

                                  мужні герої та лицариці —

всі ми — одне ціле, разом, не поодинці.

Опинись посеред пустелі і чекай, 

                  доки вивезе випадковий проїжджий.

На дні самоанського човника теліпається 

                                                           заюшена кров'ю рибина.

Цілісність всього живого анітрохи не перебільшена.

Але людині багато, дуже багато чого не видно.

Завжди можна відмовитись бачити й чути 

                                    і продовжувати верзти ахінею.

Але тільки невимовна розрізненість 

                          та екзистенційна туга за нею.

Ми одне. І те що заважає нам жити в мирі — зло.

Овації тим, хто відмовляється від тогó,

що з погляду вічності розцінюється як минущість, як сміття.

Таким бо вдається не вмерти, а перемагаючи — жити.