УПІЙМАТИ ПОГЛЯД

Ти знову втіка́єш. Ти знову течеш,

Забувши про всіх і про кожних.

Про те, як трима́лась за мо́є плече,

Й ловила гарячий мій подих.

В полоні чуттів... Нерозбірливий крок,

Немов кошеня на підлозі.

Повільно виходиш з театру ляльо́к,

Ховаючи в погляді осінь.

Набридли виста́ви і маски нудні,

Хоч то і не ля́льки, а люди.

Та ти не знайде́ш забуття в однині,

Хоч серце й вискакує з гру́дей.

Тобі прокричу: "Зупинися на мить!

Я справжній, живий, в не спогад!

Можливо, що я народився і жив,

Щоб цей упіймати твій погляд!"

26.04.2010

К. В.