Уроки матінки Готел

Моя **Матушка Готел** — не лиха, а мудра,

Хоч погляд її суворий, як зимова стужа.

Вона не знає лестощів, не дарує слів,

Але вчить, як вижити поміж вітрів і злив.

Вона казала: **"Рапунцель**, не будь лінива,

Бо ледарю чекає лиш біда зрадлива.

Твій дім — це твоя фортеця, велич і краса,

Тож сяє хай підлога, як ранкова роса!"

Не для того світ крутиться, щоб дні пускати марно,

Готел навчала: "Робота — це є **гарно**!

Помий вікно, застели, на столі ні крихти,

Бо **чистота** — то шлях, щоб в цьому світі вижити!"

Вона плекала в доньці **порядок і охайність**,

Щоб час не гайнувала на дурну розсіяність.

І хоч бракувало ласки, м'яких, солодких слів,

Вона готувала до життя без зайвих снів.

"Твій дар, **Рапунцель**, цінний, не розкидай його,

Цінуй, що маєш, бо нема шляху легкого.

Коли навчишся правилам, життю, його межі,

Тоді й побачиш світ, що сяє на вежі."

Вона не знала, як любити **ніжно**,

Але її турбота була — **працьовито й пильно**.

І ці уроки тверді, мов той граніт,

Давали **Рапунцель** силу для нових літ.