Усе — лише не це! Не ці спокійні дні

* * *

Усе — лише не це! Не ці спокійні дні,

Де всі слова у барвах однакових,

Думки, мов нероздмухані вогні,

Бажання — в запорошених оковах.

Якогось вітру, сміху чи злоби!

Щоб рвались душі крізь іржаві ґрати,

Щоб крикнув хтось: ненавидь і люби —

І варто буде жити чи вмирати!

Не бійся днів, заплутаних вузлом,

Ночей безсонних, очманілих ранків.

Хай ріже час лице — добром і злом!

Хай палять серце — найдрібнійші ранки!

Ти в тінь не йди. Тривай в пекучий грі.

В сліпуче сяйво не лякайсь дивиться —

Лише по спеці гряне жданий грім

Із хмар сковзне — багнетом — блискавиця.

* * *