Усе мине, перегорить, розтане...

Усе мине, перегорить, розтане,

як сніг минулорічний навесні.

І день новий – він скоро вже настане,

ніч забере свої думки тісні.

Усі спішать, біжать і не встигають,

усе не так, усе не те й не ті.

Кращого все більше вимагають

в серцях, що безнадійні і пусті.

Хто знає, що там всередині,

коли на пальцях перстні понад міру?

Все бездоганно... ну а що ж людині,

що втратила давно у себе віру?

Посмішка?.. не більше, аніж звичка,

а кожне завтра, точно як сьогодні.

Крадеться тільки думка невеличка,

що невідомі лиш путі Господні.

Усе мине, перегорить, розтане,

І день новий – це вже нове життя.

І ненависть умить любов’ю стане,

сліди свої відкине в небуття.