“Усе пізнавши й переживши”

Усе пізнавши й переживши,

Стою безгрішний, мов Адам.

З криниць небесних мудрість пивши,

Що я нащадкам передам?

Хіба лиш те, що для могили

Є в кожного своя земля.

Що ми планету обліпили,

Мов гілку яблунева тля.

Хоч десь поза окрайцем неба

Світи кружляють голубі,

Ми, наче тля,—

самі для себе.

І як вона

самі собі.

Жбурляємо ракетні стріли

В небесну далеч без пуття,

А власний дух ще не зуміли

З’єднати з подихом Буття…

Коли ж твоя душа досягне

Тих занебесних володінь,

Де Творча Сила в плоть зодягне

Незримий дух і зриму тінь:

Коли космічною луною

Та сила збудить суть твою, —

Тоді приходь і стань зі мною

Отут, де я тепер стою.

11.11.1977