УСТАМИ ПОЛЕГЛИХ

УСТАМИ ПОЛЕГЛИХ

Ми не хотіли в землю полягати,

Ми жить хотіли на святій землі́,

Ми рвались Україну захищати,

Летіли, наче птиці, на крилі.

Кропилась кров’ю нашою землиця,

Купалися в калюжах кро́ві ми,

Вона була́ і їжа, і водиця…

Бо неньку захищали ми грудьми́.

Понад усе була́ в нас Україна.

Не думали про власнеє життя,

Пред ворогом не стали на коліна,

Й було́ щоразу кровопролиття.

Ми рвалися на мінах і снарядах,

Калічились, вмирали, як птахи́…

А з нами списки сховані в шухлядах…

У списків й нас – окремії шляхи́.

Ми про життя не думали ні миті,

Не бачили ми снів у бліндажах,

Та час прийшов і ворогом ми вбиті…

Не дай Госпо́дь, вам бачити цей жах.

Нас всіх везли́ додому в домовині,

В останню путь один раз провели́,

Ми вічним сном спимо в свої́й хатині…

Пробачте, що вам болю завдали́.

03.04.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021