«Увечері проходжу по майданах»

Увечері проходжу по майданах

і гамір залишаю позаді.

І слухаю (за містом, на горі),

як шелестить трава

і коні хвиль басують

на за?водях ріки

мовчазної.

І от —

тривога, коні, зойк

чаїний,

і бунтом пахне баговиння.

У золотих обіймах сонця

я бачу марево примар.

А там, за хуторами,

вітри і гони

(бій! тромбони!),

гудуть тривожно телефони

і серце так холоне…

Й курить, і гонить

в безвість…

…Увечері я чую,

як шелестить

трава.