Увірувала в дивину ще змалечку

Увірувала в дивину ще змалечку:

Оголені чуття – не поневолені,

Чекаю Миколая й білих оленів,

Які несуть омріяне із далечі.

І убачаю щось у власнім вірші я –

Бо римами від Бога ми говоримо.

Вони – то світло у житті суворому.

Ось я така… Мені не бути іншою.

Як всі, в життєвій борсаюсь хурделиці,

І виживаю непростими буднями,

Отцю молюся в небо Всемогутньому,

Нехай дорога нам зі світла стелеться.

Бажаю миру я душею щирою.

Допоки світ війна стинає лезами,

Зболіло сьогодення у поезії –

Та я в добро й дива з дитинства вірую…

авторка Чайка Білоозерянська