Уже як не приховуй –

Уже як не приховуй – а видно, що ночі подовшали,

і коли ось попереду – ти, а за спиною – потяг,

ти говориш,

та шо ти,

не буде нічого хорошого,

що хорошого можна чекати зараз від жовтня?

Ти говориш, ну слухай, усім в цьому світі так похуй, он

краще глянь, як дерева звикають до жовтого кольору.

Уже як не приїдеш – у місті щоразу похорон,

і здається, що кача вже не по Тисині – по коліях…

В мене вічне питання: не бути чи бути із квітами?

В мене герпес від жовтня, що їздить зі мною плацкартами.

Уже що не запитуй, а страшно отримати відповідь

і не плакати,

і не плакати,

і не плакати.