Узурпаторша

така каста міських гномів — дрібних, заздрісних, з носами, що постійно сунуть у чужі дати.

Вони живуть не життям, а календарем: не цікавляться людьми,

тільки шукають цифру, до якої можна причепитися,

ніби це дає їм владу чи значущість.

Я пам’ятаю одну таку “королеву гномів”.

Стоїть, блимає очима, удає святу місіонерку,

а насправді її цікавить не дитина, не правда —

а тільки дата народження,

бо вона мріяла бути великою пані,

воєводою у власній фантазії.

Історію свого роду не знала,

а якщо й знала — соромилась, бо предки були темні,

з тими амбіціями, що ведуть лише до узурпації.

Такі персонажі не міняються.

Вони не вміють будувати щось справжнє,

вони тільки нишпорять по людях,

щоб знайти хоч якийсь привід для сплітень,

щоб хоч на мить відчути себе важливими.

Але є проста істина:

коли ти намагаєшся піднятися вище за рахунок чужих дат,

історія кладе тебе назад у твій гном’ячий ріст.

І робить це тихо, без пафосу.

Карма не кричить — вона просто підходить ззаду

і нагадує, що брехня має дуже короткі ніжки.

Тому хай ці гноми й далі бігають зі своїми календарями.

Їх там чекає тільки пилюка, а не влада.

А реальність тим часом працює за своїм графіком —

і з нею не посперечаєшся.