В безодню відкинувши недоідейки

В безодню відкинувши недоідейки

Затято пірнаю в бурхливий екстаз

Стаю на прийдешнього сяючі рейки

Який вже це раз? Ну який це вже раз?

Трекляте минуле до нас не дотичне

Трекляте минуле розвіялось в дим

Ми хутко зустрілись в полях електричних

Щоб міцно приклеїтись слизом клейким

До сенсів дешевих, здавалося б, толер

Та запах знайомий, опально-п'янкий

Захисна броня знов змінила свій колір

Із чорного на світло-сіро-м'який

Та скільки разів вже була ця навала?

Здавалося б, вісім, а може і сім

Ти днів жадоба і ночей злих омана

А Я - знак дорівнює між тим усім

Ти дивишся, оком просверлюєш брили

Броню розриваєш, вгризаєш ядро

Щоб у порожнечу мерщій заселити

Глибоке усепоглинаюче зло

Та досить недовго ганяла аорта

Оманливий зміст необачних ідей

Тягучої схожості спритні архонти

Раптово і різко розрідили клей

Рубців підсвідомих коралові рифи

У спільнім бутті випромінюють нас

Любити тебе - немов вірити в міфи

Який вже це раз? Ну який це вже раз?

2022