в безсонні своїм рахуєш...

в безсонні своїм рахуєш

овечок сивих кульбаб над ланом —

де надламуєш корінець і

бризкає в очі невсохла пам’ять,

де вишкрібаєш світло

з траншейних ліній долонь,

трофейний вітер

волочиш за спиною,

сповідаєшся в розвішані

вуха лопухових листків

з локшиною гусеней на них

і слуховим апаратом

налиплого равлика —

що тут забув ти і

що шукаєш —

може мауглі серця

поцупленого з грудей

поки в безсонні своїм рахуєш

травинки з кожної із яких

витеклим оком споглядає роса

ніби тільки так

бачить усе

27.05.23