“в брутально-білий часопростір”

в брутально-білий часопростір

весна пручається — і все

дорога сполучає кості

недоруйнованих осель

і стеляться пробиті гнізда

крикливими птахами крил

що дочекатися над містом

на нас повинен тільки пил

за сонцем сховані квартали

собак і мух собак і риб

ми не розтанули ми стали

зубато просуватись вглиб

стійка відсутність божевілля

місити глину по воді

дорога сполучає тіло

не залишаючи слідів