БЕЗОДНЯ

В цю мить сиджу, сумую і не знаю чому ми закриті у цьому просторі, як у великому акваріумі

Так, ніби тільки тут чути наші молитви і історії

Так, ніби тут нікого не стосуються наші болі і поранення

Ми самі закриваєм собі повітря з безмежного космосу

Нас запирають у цьому тісному безмежжі, як в клітці

І нам,  мабуть, не дано знайти свою сторону на компасі

І серце так деколи грає, немов на зломаній скрипці

Ох, як важко знайти те, що дає сили боротись з безоднею

Те, що нам не дає загубитися в цій всій жорстокості

Найти всіх тих, хто погодиться й дасть зрозуміти - не самотні ми

Дає нам усі ці брудні й благородні домисли й почесті

І в кожного з нас є ,насправді, давня підбита мета-

Ми самі вибираємо, що доведеться до смерті робити

В що вірити усе це коротке й занадто безжальне життя

Усе, що ми будемо дуже ненавидити й приховано любити