“В дитинстві бачив я на кладовищі”

В дитинстві бачив я на кладовищі:

З могил стовпи вставали вогняні.

Вони здіймалися все вище й вище—

І серце жахом зводило мені.

Хіба ж я знав, що вся Земля —

могила?..

На Північ дивлячись, кашкет зніми:

Полярне сяйво підіймає крила —

Чи не з кісток страшної Колими?..

Хтось каже: остогидло те до біса.

Я ж оком кидаю за пруг земний:

Впаде полярне сяйво, мов завіса,—

І загарцює вершник вогняний.

Не буде шаблі у його правиці:

Із серця він метатиме вогні.

Кого попалять грізні блискавиці?

Кого оновлять в сонячнім горні?

07.02.1974