«В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле!»

В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле!

Чи цвітами піду, чи терня поколе,

чи певно там зайду, чи щастя там найду,  —

іду, де побачив мету.

Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога:

чи справді до щастя веде ся дорога,

чи гідне є муки, і бою, й розлуки

се щастя, що я його жду.

Як найду його, порівняюсь з метою  —

все горе забуду за хвилі спокою.

Проживши ті хвилі, навіки в могилі,

вдоволений, тихо епічну…

1887