“В дзеркалі Черемшу скелі високії”

В дзеркалі Черемшу скелі високії

Ломлються, кришуться, б’ються.

Хвилі нестримнії річки глибокої

З гордощів скель тих сміються.

Змалечку ріс я над хвилями смілими,

Хвилям подібний зробився…

Образ реального з вічними цілями

В серці в кусочки розбився.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІДГІР’Я”