“В камені, в дереві, на папері”

В камені, в дереві, на папері,

У бронзі, в мармурі, в небутті…

А вже на крицевій небесній сфері

Літавці карбують його путі.

На ритинах,

на порцеляні,

На прапорах,

на рушниках…

І не приспати його кохання,

Не вколисати на рушниках.

Треба Вкраїни. Надій і суму,

Селянських хат і курних шляхів.

Треба землі, де завжди пульсує

Шевченкове серце, Шевченків гнів.

1968