В королівському палаці

Бронзовий вершник

й досі на плаці

Конає з розірваними грудьми.

Я знову у Буді. Я знов у палаці,

Як давні знайомі, зустрілися ми.

Лишилася фреска тут блідо-рожева

На закуреній димом стіні.

Чого ти всміхнулась,

чужа королево,

Що хочеш сказати мені?

Чи, може, і справді

впізнала мене ти,

Згадавши, як в зали оці

Влетів я, людина з другої планети,

З гранатою у руці!

Коли ми явились,

нові й незборні,

В розбомблене пекло твоїх палат.

І хлопець в куфайці,

вмостившись на троні,

Чистив свій теплий іще автомат.

1945, Будапешт