В кроці цнотливому пошук існує

В кроці цнотливому пошук існує

Годі мовчати на стінах доріг!

Вічне "не знаю" людське причарує

Космічний висновок на траву ліг.

Що тобі, брате? Волю і право?

Змогу плювати на рабське чоло?

Краще тоді погасити яскраво,

Ніж розпалити забруднене тло.

Я не наказую бити дзеркала

Втім і для статуй не буду зразком.

Як лицемірність ураз запалала,

Краще рятуйся цілющим піском.

Що ж, побесідували та й годі

З цього не вийде меча чи стола

Кожен шукає себе в своїм роді,

А чи знайде?.. Чекає тепла...