В липневу ніч

Загубилося серце в тенетах думок,

Ми стояли удвох в мерехтінні зірок

І шукали ключів, щоб відкрить таїну.

– Я до неба злетів… та її не збагнув.

– Я до неба злетіла і зустріла тебе,

І сплелися два тіла в таємниці небес,

І упали зомлілі в білу магію трав.

– Ти лежала безсила.

– Ти мене врятував.

– Я лише віддавав все, що мав і що міг,

Я не думав про святість і забув, що є гріх…

– Ти зігрів моє серце і в долоні поклав, –

Серед марень нічних, в білій магії трав.

В білій магії трав,

У липневому сні

Ти мене обіймав,

Розчинившись в мені.

Ти мене воскресив

Поцілунком святим.

Ще ніхто не любив

Так, як ти.

– Так, як ти…

І сплелися два серця в мерехтінні зірок.

Це для нас – нагорода, чи… найтяжчий урок.

Наче сон, наче казка, наче пісня небес.

– Я кохаю тебе.

– Я кохаю тебе.