В мені пустує місце для тебе

В мені пустує місце для тебе,

Тебе, на жаль, там нема.

Та, як буде потреба,

Запрошую в гості на чай.

На чорний, зелений чи каву,

Із цукром чи без —

Запрошую просто, як ждану,

Людину з країни чудес.

Сиджу я на лавці у парку,

Вдивляюсь у тіні людей —

Вони нагадують «завтра»,

Сьогоднішній прожитий день.

І хочеться десь до світанку

Блукати, шукати тебе,

Щоб загоїти ранку

Й не думати: все це мине.

Що, може, я завтра забуду

Про місце для тебе в мені —

Туди я запихувать буду

Усе, що насниться вві сні.