“В міському парку пахне рання осінь”

В міському парку пахне рання осінь,

мов дороге настояне вино.

Як не прийняти вересня запросин,

таких же любих, як колись давно?

Несу я в парк свою осінню радість

і зерно зголоднілим голубам:

мені білки і птахи завжди раді —

тут і моя пташина голуба.

Приплив екстазу заливає груди,

неначе повінь золотих листків:

прекрасними усі здаються люди,

і світ увесь — немов великий спів.

Пташину щастя пробую піймати

і сиплю сіль на пишний білчин хвіст,

щоб радість дня навіки заховати —

та день, мов мить, що у майбутнє міст.

1957