В найдовшу ніч

Зігріти тишу можна і без слів,

Що снігом буде вкрита в нелюбові,

В найдовшу ніч, чекаючи волхвів,

Над люлькою пустою в дні зимові

Під вітром, де гуртуються круки

Пробудженим гарчанням тамбурину

За всіх, що в перах ловлять хліб з руки

За тих малих - забутих , нелюбимих

У дні грудневі , де лиш лід і смерть

Під зоряним облудним покривалом,

Де люлька похитнеться і завмре

Над небуттям в якому нас не стало…