В небуття пішла зима

Промінчик сонечка ласкавий

Вже кличе в гостоньки весну.

Хмарки біленькі, як кораблики,

Що в морі синьому пливуть.

Дерева налились бруньками,

Вже ожива озимина,

І радо на душі нам з вами,

Що в небуття пішла зима.

«Весняні очка» вже пробились

Скрізь на осонні під кущем.

Чекають проліски години,

Коли умиються дощем.

На часі свято березневе,

Свято жіноцтва і весни,

І діти котики вербові

Своїм матусям принесли.

А незабаром агрегати

На весняні вийдуть поля,

Бо їх давно вже зачекалась

Зимою скована земля.