В негоду

В ліс я йшов — мені назустріч

раптом випроставсь туман;

це — спіткання неминуче,

як рокований твій стан.

Ну нічого: за тобою

небо, випите до дна,

поле, встелене габою,

і продухвина вікна.

За тобою попіл літа,

терпкість випитих оман,

за тобою — все на світі,

а попереду — туман…

***