в о н а

У розтрощеному санаторії,

бігала босоніж із сатаною.

Розказуючи йому свої вірші

він бачив у них твій біль.

Бачив тебе між рядків та слів,

кожну краплю болю та крові,

які ти вичавлювала з себе

беручись за чорнила.

Заплітаючи коси

ти збиралась у путь,

та кожного разу плуталась у них.

Ти проходила повз комісарів

та комендантів зі злими очима.

Витягнувши всі твої кишені,

вони знайшли б серця.

Кляті, гнилі серця.

Не бажаючи відати свою душу

ти заставляла його проживати,

кожну кляту мить свого життя.

Перечитуючи твої листи

він захлинався кров'ю,

стікав чорною смолою.

Та більше не бачив любові

у смарагдових каміннях болю.

-21.01.23-

-татья-