В обіймах чаклунки

Бісер розсипається по підлозі,

Утворює свої візерунки.

А ти опиратися більше не в змозі,

Ти вже давно в обіймах чаклунки.

На губах її сік журавлини,

А в очах малахітовий ліс.

І на вквітчаній скатертині

Ти їй серце своє приніс

Вона ж узяла його ґречно

І так ніжно приклала вуста.

Й ось тепер ти уже безсердечний,

А в чаклунки з’явилась душа.