В очах її

Я пам'ятаю добре локон, той твій золотий

Вроду якого, незамітити не міг.

Він про сонця силу свідчив -

Даром знехтувати не міг, полюбив у ту же мить.

Я ладен був на все, аби погляд тільки твій зустрітити.

І пам'ятаю Космос також, що в очах світився,

Час застиг, я виміряв його змахом птиці!

І повірив, у магію цих моментів,

Тому, що розум в лісі заблудився.

Я тоді відчув таке уперше -

Вони усім мене полонили,

На запах, і на смак, щось було там вічне.

Певен був то сон, уж надто сильно ти світила.

Я безмежно радий тобі, бодай ось так...

Ти будь добра, самотність мою розділи.

Більшого не вартую я,

Ти тільки змилуйся

Даруй мені себе,

Твій дух та волю,

І я навіки замовчу,

У блаженній тиші.