В передчутті ранку

Влада ночі диктує свій лад і закони...

Голуба чистота, обезмарена радість

відійшли, розчинились у темну окрайність,

горизонт морок ночі розпензлив начорно,

на зіниці навісив сліпу безпорадність.

Де відвага була, там тривожна сторожкість,

лиш на відстані рук -- просторова свобода.

Крок за кроком по сходах -- як пошуки броду,

а довкола ні стелі, ні стін... Світ порожній!

Не цвітуть уночі веселковістю фарби,

лиш душа полотна жорсткувата на дотик.

І сміттям у кутку діамантові скарби,

оніміло мовчать недоспівані ноти,

і однакові краплі від крові і поту...

Як оціниш вночі -- де краса, де потворність?

Без очей сірі маски, невиразні плями.
Спить у темряві клітки яскравість уяви,

уночі хтось ілюзій теорію творить,

хтось готує ранковості радість появи!