В шлейфі дощів потоне серце сумно

В шлейфі дощів потоне серце сумно…

Вогненні зорі згаснуть в небесах.

Думки свідомо дискутують шумно.

Душа – замріяний осінній птах!

Холодний погляд розтинає небо.

Шматки тривоги зронюють уста…

Веселки різнобарвної – не треба!

Душа, мов чистий лист, пуста…