В сон тікаючи

Все дістало… Ти втомився і лежиш, мов труп, безсилий…

Ти злякався й безнадії поховав себе в могилу...

Ти заснув і заховався в непробудний сон на вік.

Думаєш, що ти ліг спати й від суспільства просто втік?

Не хвилюйся... Ти в безпеці. Спи тихенько і спокійно.

Я в твій сон також порину. Опиратись безнадійно...

Спи й пригадуй, як учора геть усі найкращі друзі

Із тобою безневинно заблукали в кукурудзі,

Там на полі, де дитинство роздає солодку вату

І вкладає в тепле ліжко, щоб ти міг спокійно спати…

Спи й пригадуй, як учора ти прийшов у перший клас

І потрапив в м’ясорубку армії суспільних мас,

Де учитель так старанно кожен день тебе учив,

Але ти його не слухав, тільки дратував і злив...

Спи й пригадуй, як учора в вісімнадцяту весну

Так раптово і зненацька ти потрапив на війну,

Де думки стріляли в тебе, й ти поранений кричав

Від безвиході та муки, між бажаннями держав...

Спи й пригадуй, як учора ти її поцілував,

А вона, твоя єдина, між мільйонів інших мав

Розчинилась і забула всі зізнання і слова,

І твоя душа зів’яла, наче квітка нежива...

Тож сьогодні пробудися і розплющ нарешті очі,

Роззирнись, поглянь навколо і з’ясуй, чого ти хочеш

Від життя... Усе змінилось! Ти змінився назавжди!

Відчуваєш біль і втому від буденних днів й годин?

Чуєш, як шалений стукіт нержавіючих машин,

Що колись людьми їх звали, у кімнату, де один

Ти сидиш й тремтиш від страху, пробирається в цю мить?

Знаю... Чуєш й відчуваєш, та не хочеш говорить

Про свої дрібні тривоги. Ти бажаєш втекти в сон

Одягнувши депресивний, лячний, траурний фасон,

Та не можеш задрімати... Все то люди винуваті:

Їхні ненависні крики заважають тобі спати

І літати в снах...