В спогадах, в споминах серце катується

В спогадах, в споминах серце катується,

Плаче за тим що було й відгуло.

Згадка з минулого з кров' ю шматується,

Очі затьмарює, хмарить чоло.

Час незворотній і смерть наближається,

Слабшають руки і ноги тремтять,

Бога не видно, Диявол ввижається

Й поруч ночами чорти реготять.

Жив чи не жив вже запізно картатися,

Довго не бачити зоряний світ.

З грішного слід до святого звертатися,

Свій готувати у вирій політ.

Щастя так рідко й замало траплялося,

Радості тої що жменька в руці,

Небо моє до чужих прихилялося,

Дні розлетілись мов ті горобці.

Сум на душі через те що не бачено,

Плаче і тужить в тривозі вона.

Мрії сплюндровано, зламано, страчено.

Кожне бажання тепер дивина.

В спогадах молодість що сподівалася,

Та що кохалася в світі життя.

Старість із нею давно розпрощалася,

Тільки душа все не йде до пуття ...

13.02.2021