В споминах мішаних

в довгій ванілі брунатій несмілій

радо блищить каламар,

знов здивування на ранок неділі

гріє в руках пенюар,

ми мимохідь між – бувай! і -день добрий!

в горах шафрану й нуги,

транс не ховаючи в крилах хоробрими,

б’ємось у стіну нудьги

чай додали, затремтіло у кухлику

у неосудній імлі,

без віддзеркалення равлика, вуглика,

щиглика у коноплі,

тихше!- укосами з берега людного

в рюшиках замість багра

муркіт несеться між зла абсолютного,

Сонцю радіє гора

в іскрах рожевих рясний і потішений

тане вишневий пилок

вогко тьмяніє у споминах мішаних

кіт і з латаття вінок..