В тобі на вічність

Я часом, знаєш, не можу більше.

Не хочу й менше, але, на дійсність,

Я не писала б про тебе вірші,

Якби не знала, що ти на вічність.

Не знаю, де ти себе опиниш,

Не знаю, скільки тобі прожити,

Та знаю точно, що ти не згинеш,

В моєму серці, важливих митях…

Ти будеш завжди, як Схід і Захід.

Ти будеш вічним в моїх обіймах,

В гірчинці перцю, в кислинці ягід,

У смертній втомі слабкого тіла...

Ти будеш завжди поміж чужинців,

Між перехожих зі схожим складом,

В чужих парфумах, відтінку джинсів,

Хоч і не будеш, та будеш завжди…

Я в кожній власній своїй клітині,

В своєму щасті, своїй розпуці

Тебе для себе взяла й зростила.

Тепер без шансів колись позбутись.

Ти знаєш добре, я знаю більше…

Є річ єдина, це варто знати…

Багато змісту в нікчемних віршах,

Тобі лишилось лиш їх читати.

Ти не готовий мене втрачати

Все більше й більше, але, на дійсність,

Мій смак і голос, мій стан і запах,

З тобою довше… в тобі на вічність.