“В тобі освячений, сполучений любов’ю”

В тобі освячений, сполучений любов’ю,

та ще продовжений іменням, тихослов’ям…

Щока в щоку — глибокі дзеркала,

поміж якими сонечко пала…

Не розімкнути волокнистий час,

який помноживсь на любов до нас.

І простору пругкому під руками

ставати необхідно тільки нами.

Стужавіти йому на жмуток вати,

нам шовк блакитний легко видихати

і сповивать, мов кокон, в сповиток

букет весняних голосних квіток.

***