В твоїх обіймах

Здається, істину приховує брехня,

що грає нами легко на землі,

але залишусь вірний я лише тобі,

і щось (десь там) чекає (день від дня).

Тремтіння пробігає десь по тілу,

і залишаючи вселенський страх,

щасливий буду я в твоїх обіймах,

нехай у вічність темну, застарілу.

І знов пробуджується (як бажання):

живе, безмовне, майже потойбічне, –

пронизливе таке, але не вічне,

терзає від розлуки до кохання.