"в заглибинах на корі..."

шурх! світло сіло на гілку.

листя тягнеться переймати його культуру.

в заглибинах на корі – кишенькові спогади вітру.

ветхі дерева перед першими кроками

поволі висмикують коріння з ґрунту,

воно прорізається мов набряклі вени

на передпліччях гімнаста.

балансування між можливим і неможливим,

парадоксальний спокій напруги старого лісу.

дрес-кодом для нього — хмиззя і вітролом,

єдине що пасувало б усім.

мускулами равликів перекачується волога.

шерех і тріск. материками розходиться яєчна

шкаралупа у гніздах — життя відразу стартує з

крихкості.

щось в’їлося у кору

щось стало колись корою

дерева падають

так і не навчившись ходити

2025