“В землі, мов клубень бараболі”

В землі, мов клубень бараболі,

Росте моя снага крута,

А ти летиш в прозорій льолі,

Неначе птиця золота.

І стать моя стримить, мов колос,

Мов кукурудзяний шулюк,

Бо прагну я дістатись в космос,

У просторінь небесних мук.

Для тебе я готую зерна,

Моя пташино із небес,

В мені сидить вогонь інферна,

Та ніжний він, немов овес.

Зійди до мене! Я дозволю

Склювати все зерно моє,

Та тільки скинь прозору льолю,

Бо колос мій її проб’є.

***