“В золотій смушевій шапці”

В золотій смушевій шапці

Циган-вечір сходив з гір,

Ніс він ніченьці-циганці

З срібла кований набір.

А вона його вже ждала

У долині, у гаю,

Ніжним гребенем чесала

Чорну кісоньку свою.

І кохану він помітив,

Уклонився, шапку зняв

І найкращу квітку з квітів

У обійми дужі взяв.

Заспівали поцілунки,

Чи озвались солов’ї,

Чи забрязкали дарунки

На палких руках її?

Хто це скаже? Хто це знає?

Тільки той, хто ходить в гай,

Хто в огні, як я, палає,

Хто закоханий украй.