Мені важко тримати у спокої світ

Мені важко тримати у спокої світ

між натхненними ритмами дихання твого.

Може десь,

може тут,

чи в тобі,

чи в собі

я впадаю, як річка в море розлоге.

Щось нове, щось пекуче,

щось миле й колюче,

щось дивно-цікаве,

щось дійсно моє,

щось світле й бажане,

щось тепер неминуче,

щось в скронях,

щось в грудях,

в зіницях щось б'є.

Мені важко тримати у спокої мову

між насиченних барв твоїх літніх очей.

Може десь,

може тут,

чи сьогодні,

чи вчора

я сп'яніла від ніжних та теплих ночей.

Щось раптове й туманне,

щось таке незбагненне,

щось німе, щось далеке,

щось близьке та гучне.

Щось ніжне й кохане,

щось рідне та тепле,

щось горне,

щось гріє

дистанційно мене...

P.S. Я кохаю тебе!