ВАК

By Oleksander Dowbak

ВАК

Written 2024-02-11

Кохання вдосвіта, кава з круасанами, потяг до цигарок -

Ранкові звички в статусі ритуалів.

Дізнався от саме, що не можна бути живим і не пораненим,

Болючий урок.

Хтось вдовільняє себе черговими асанами, а за вікном

Темно-сіре небо, зграя вороння, і ні на крок

(І заразом чим далі)

Від найближчої етуалі!

О, ми тяглись, ми прагли до зірок!

І деякі спроби були навіть вдалі!

Та канули в Лету суперечки довготривалі,

Ми зважились на квантовий стрибок

І як зауважив мій внутрішній пророк,

(я ніби риба з Йоною в череві – одна з аномалій

Нутра, того, що без м’яса, крові і кісток):

ми ж не в Тибеті чи Непалі,

Так, от – Не надто підходящий час на воскресіння.

Це радше Рагнарок. Остання з баталій.

Хтозна, коли ще повернеться Син Божий у славі і хвалі,

В пору осінньо-весінню, а доти нам лямку тягти; вибраний народ

Мусить визначити, що має непроминальну цінність

В його бутті. Коли вихорів спіралі

Трощать стіни, які будував Німрод

і важко йти далі в чужому взутті.

При цій навалі

Марнотратно-змарнованих днів

Нам раптом стає очевидним, розступились брили:

Кожен пливе на свій безлюдний острів,

та не кожному випадає на шляху Авалон чи Ітака.

Все швидко минуло, а ми забарились,

І на нових берегах каміння були надто гострі,

Та кого крім себе Одіссей може картати?

Все просто:

Старість комусь нагорода як довічне замість страти.

А довкола світ той же: крутяться блазні коло корони,

Накопичують, та йдуть все одно в чому мати породила.

Злітаються за нами перед янголами ворони,

Роздзьобують те, що вважало себе світу мірилом.

А навіть дивом

А ми демаркуємо світу розширені кордони,

Хай на приписані власною уявою мікрони,

І декоруємо вітрила.

Та ведемо себе тихо чи то через вроджену скромність,

Чи через набуту досвідом обережність. Немає фронту і тилу,

Ми завжди в оточенні і облозі. Не кожен день скоромний,

Хоч і не надто затято ми й постили.

Ми стукали і нарешті нас всередину впустили –

І ми опинились

там, де, зрештою, нам бути і слід:

В прискорювачі елементарних частинок.

Так, це ми.

Вже розганяємось і ось-ось чкурнемо в політ!