Ван Гог vs Холіфілд

Я граю з собою в пінг-понг. 

Точніше, не зовсім це я. 

Вдаряють, мов крихітний гонг, 

Нахабні, бо юні, серця. 

Цок -цок,  потім знову цок! 

Якби ж на одну годину 

Позбутись від клятих думок:

Позбавити світ від людини. 

Удар!  Потім знов удар! 

І нема тої думки згадки! 

Ну а він непогано грав, 

Дуже шкода- відкинув тапки. 

О то річ!  Я стою тут з ножем! 

Під ногами ще тепле тільце. 

Я зварю з цеї ягідки джем

І на срібній подам тарілці. 

Я шинкую маленьке вушко, 

Але раптом втинаю мимо, 

То було б навіть трохи слушно, 

Та мій тато не їсть свинину. 

Я стою і стікаю кров'ю, 

Забруднила кухонний чепчик. 

То, напевно,  я сплю з тобою? 

Тоді кров -лиш звичайний кетчуп? 

Кетчуп!  Це ні, не кров! 

Калатає маленький гонг... 

То очах потемнілося знов! 

Я ж бо граю з собою в пінг-понг! 

Але ні, він стоїть тут з ножем, 

Вимальовує лезом кільця. 

Поруч баночка з написом "джем", 

Моє вухо на тій тарілці.