Ванька-Встанька

Ванька-Встанька — знову те саме кіно,

Ті ж слова, ті ж обіцянки, знайомо давно.

Падаєш, піднімаєшся, знову «я все зрозумів»,

Та міняються тільки слова — не характер, не гнів.

Ти думав, що силу показуєш владою й тиском,

Що близькість — це контроль, а любов — це ризик.

Що можна ламати, тиснути, знецінювать знов,

І це називати дорослим словом «любов».

Але знаєш, найгірше — не крик і не лють,

А те, що такі, як ти, не міняються, по суті.

Той самий сценарій, ті самі ролі й слова —

І нова людина для тебе лише нова жертва.

Та зі мною цей номер уже не пройде,

Я навчилась іти там, де серце живе.

Бо любов — це безпека, повага й тепло,

А не Ванька-Встанька, що падає в одне і те ж дно.